‍

мені страшенно шкода, що минулого разу, коли був шанс дійти до якогось консенсусу, я заріклась і навідріз відмовилась іти назустріч. that was honestly unacceptable. мені справді треба було дистанціюватись від ситуації, але 100% є (і були тоді) більш екологічні способи цього досягнути, аніж блок і драматичне розірвання контакту (що до мене дійшло, на жаль, лише в ретроспективі.) помилкою було не відступитись назад, коли і я, і ти почали просто нападати-захищатись (почала я, власне), при тому що це було очевидно неконструктивно і не призвело би до жодного консонансу. я маю на меті зрозуміти твою точку зору і позицію, для мене це важливо, завжди було і є. розумію зараз, що багатьох речей можна було уникнути, якби я більше прислухалась до тебе і твоїх потреб зокрема, і якби ставила понад усе оцю штуку - зрозуміти, понад усім іншим. не звинуватити чи ще щось(боже збав), а саме зрозуміти. мені щиро шкода, що минулий раз і багато разів до того я проєктувала на тебе якісь свої очікування і ілюзії замість того, щоб просто питати напряму what's going on in that head of yours і ставити собі за мету: зрозуміти, прийняти. мої очікування(тим паче невисловлені) - це лише моя відповідальність, тож її на себе і беру. вибач.
якщо казати про якісь непорозуміння чи проблемні ситуації, то найменш болючим/найбезпечнішим відчувається простір для розмови вживу. but that's just a me thing; простір повинен бути комфортним для обох, і я вже давно мусила тебе спитати прямо про твої преференції в комунікації, тож за цю прогалину теж - вибач.